За даними The Telegraph, опублікованими у серпні 2026 року, відставка прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера та очікуваний відхід президента Франції Еммануеля Макрона формують у Європі лідерський вакуум, який загрожує розпаду «коаліції охочих» — об’єднання країн на підтримку України.
Спочатку — Лондон
Першим у хронології стоїть відставка Стармера. Наступником став Енді Бернхем, який має більший досвід у внутрішній політиці та значно менший — у міжнародній. Він запевнив союзників у продовженні підтримки України та НАТО, а свою першу зустріч з іноземним лідером провів із президентом України Володимиром Зеленським.
Потім — Париж
Наступним у хронології є відхід Макрона. За даними 24 Канал, його другий термін закінчується у 2027 році; УНІАН обмежується формулюванням «наступного року», тому точна дата лишається невизначеною. Очевидного наступника немає: фаворитом букмекерів є лідерка «Національних зборів» Марін Ле Пен, яка обіцяла вивести Францію з військового командування НАТО, скасувати санкції проти Росії та підштовхнути Україну до угоди на умовах Москви. Жан-Люк Меланшон пообіцяв вихід із альянсу. Один із західних посадовців назвав можливий прихід цих політиків до влади «великою проблемою» для НАТО.
Кандидати на заміну та ризики
Очевидним наступником у ролі лідера коаліції вважається канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який, за даними джерела, загруз у внутрішніх кризах. Прем’єр Польщі Дональд Туск відмовився від операцій в Україні, а прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні — від відправлення військ. За даними 24 Канал, Стармер і Макрон об’єднали понад 30 країн; УНІАН кількості не наводить. Британські чиновники аналізують вплив перемоги Ле Пен чи Меланшона на відносини Лондона й Парижа.
Залишити відповідь